Про охорону земель
Про охорону земель
N 962-IV, 19.06.2003, Закон, Верховна Рада України
Про охорону земель
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, N 39, ст.349 )
( Із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1443-VI від 04.06.2009 )
Цей Закон визначає правові, економічні та соціальні основи охорони земель з метою забезпечення їх раціонального використання, відтворення та підвищення родючості ґрунтів, інших корисних властивостей землі, збереження екологічних функцій ґрунтового покриву та охорони довкілля.
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Охорона земель та інші основні поняття і терміни
Охорона земель - система правових, організаційних, економічних, технологічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.
Застосовані в цьому Законі інші поняття і терміни вживаються в такому значенні:
агроландшафт - ландшафт, основу якого становлять сільськогосподарські угіддя та лісові насадження, зокрема лісосмуги та інші захисні насадження;
агрохімічне обстеження ґрунтів - обов'язкове суцільне обстеження сільськогосподарських угідь з метою державного контролю за зміною показників родючості і забруднення ґрунтів;
гранично допустима концентрація забруднюючих речовин - максимально допустима кількість забруднюючих речовин у ґрунтах, яка не зумовлює негативних екологічних наслідків для їх родючості, загального стану довкілля, якості сільськогосподарської продукції та здоров'я людини;
гумус - органічна складова частина ґрунту, яка утворюється в процесі біохімічного розкладу рослинних і тваринних решток та формує його родючість;
ґрунт - природно-історичне органо-мінеральне тіло, що утворилося на поверхні земної кори і є осередком найбільшої концентрації поживних речовин, основою життя та розвитку людства завдяки найціннішій своїй властивості - родючості;
ґрунтова маса - знятий родючий шар ґрунту;
ґрунтове обстеження - визначення генетичної будови та властивостей ґрунтів, структури ґрунтового покриву;
ґрунтовтома - порушення біоенергетичного режиму ґрунтів та різке зниження урожайності сільськогосподарських культур внаслідок їх беззмінного вирощування або частого повернення на попереднє поле сівозміни, що призводить до погіршення якісного стану ґрунтів, накопичення у ґрунтах специфічних хвороботворних мікроорганізмів та насіння бур'янів;
( Частину другу статті 1 доповнено абзацом згідно із Законом
N 1443-VI від 04.06.2009 )
деградація ґрунтів - погіршення корисних властивостей та родючості ґрунту внаслідок впливу природних чи антропогенних факторів;
деградація земель - природне або антропогенне спрощення ландшафту, погіршення стану, складу, корисних властивостей і функцій земель та інших органічно пов'язаних із землею природних компонентів;
забруднення ґрунтів - накопичення в ґрунтах речовин, які негативно впливають на їх родючість та інші корисні властивості;
земельні ресурси - сукупний природний ресурс поверхні суші як просторового базису розселення і господарської діяльності, основний засіб виробництва в сільському та лісовому господарстві;
земля - поверхня суші з ґрунтами, корисними копалинами та іншими природними елементами, що органічно поєднані та функціонують разом з нею;
консервація земель - припинення господарського використання на визначений термін та залуження або залісення деградованих і малопродуктивних земель, господарське використання яких є екологічно та економічно неефективним, а також техногенно забруднених земельних ділянок, на яких неможливо одержувати екологічно чисту продукцію, а перебування людей на цих земельних ділянках є небезпечним для їх здоров'я;
охорона ґрунтів - система правових, організаційних, технологічних та інших заходів, спрямованих на збереження і відтворення родючості та цілісності ґрунтів, їх захист від деградації, ведення сільськогосподарського виробництва з дотриманням ґрунтозахисних технологій та забезпеченням екологічної безпеки довкілля;
порушені землі - землі, що втратили свою господарську та екологічну цінність через порушення ґрунтового покриву внаслідок виробничої діяльності людини або дії природних явищ;
природно-сільськогосподарське, еколого-економічне, протиерозійне та інші види районування (зонування) земель - це поділ території з урахуванням природних та агробіологічних вимог щодо вирощування сільськогосподарських культур, а також територій, які мають відповідну схожість за визначеними ознаками;
родючість ґрунту - здатність ґрунту задовольняти потреби рослин в елементах живлення, воді, повітрі і теплі в достатніх кількостях для їх нормального розвитку, які в сукупності є основним показником якості ґрунту.
Стаття 2. Земля як об'єкт охорони
Об'єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.
Стаття 3. Принципи державної політики у сфері охорони земель
Основними принципами державної політики у сфері охорони земель є:
забезпечення охорони земель як основного національного багатства Українського народу;
пріоритет вимог екологічної безпеки у використанні землі як просторового базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва;
відшкодування збитків, заподіяних порушенням законодавства України про охорону земель;
нормування і планомірне обмеження впливу господарської діяльності на земельні ресурси;
поєднання заходів економічного стимулювання та юридичної відповідальності в галузі охорони земель;
публічність у вирішенні питань охорони земель, використанні коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів на охорону земель.
Стаття 4. Правове регулювання у сфері охорони земель
Правове регулювання у сфері охорони земель здійснюється відповідно до Конституції України, Земельного кодексу України, цього Закону, інших нормативно-правових актів, які приймаються відповідно до них.
ПОВНОВАЖЕННЯ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ І ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В ГАЛУЗІ ОХОРОНИ ЗЕМЕЛЬ
Стаття 5. Органи, які здійснюють регулювання в галузі охорони земель
Регулювання в галузі охорони земель здійснюють Верховна Рада України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, а також спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади в межах повноважень, установлених законом.
Спеціально уповноваженими центральними органами виконавчої влади в галузі охорони земель є:
центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів;
центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів;
центральний орган виконавчої влади з питань аграрної політики.
Стаття 6. Повноваження Верховної Ради України в галузі охорони земель
До повноважень Верховної Ради України в галузі охорони земель належать:
визначення засад державної політики в галузі використання та охорони земель;
затвердження загальнодержавних програм щодо використання та охорони земель;
вирішення інших питань у галузі охорони земель відповідно до Конституції України.
Стаття 7. Повноваження Верховної Ради Автономної Республіки Крим у галузі охорони земель
До повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим на території республіки в галузі охорони земель належать:
забезпечення реалізації державної політики в галузі використання та охорони земель;
участь у реалізації загальнодержавних програм щодо використання та охорони земель;
затвердження та участь у реалізації регіональних (республіканських) програм використання та охорони земель, підвищення родючості ґрунтів;
координація діяльності районних і міських (міст республіканського значення) рад у галузі охорони земель;
координація здійснення контролю за використанням та охороною земель;
вирішення інших питань у галузі охорони земель відповідно до закону.
Стаття 8. Повноваження обласних рад у галузі охорони земель
До повноважень обласних рад у галузі охорони земель належать:
забезпечення реалізації державної політики щодо використання та охорони земель;
участь у реалізації загальнодержавних програм щодо використання та охорони земель на відповідній території;
затвердження та участь у реалізації регіональних програм щодо використання та охорони земель, підвищення родючості ґрунтів;
вирішення інших питань у галузі охорони земель відповідно до закону.
Стаття 9. Повноваження Київської і Севастопольської міських рад у галузі охорони земель
До повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі охорони земель на їх території належать:
затвердження та участь у реалізації цільових програм, схем та документації із землеустрою щодо охорони земель;
участь у реалізації загальнодержавних програм щодо використання та охорони земель на їх території;
організація і здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності;
установлення обмежень (обтяжень) у використанні, тимчасова заборона (зупинення) чи припинення використання земельної ділянки громадянами та юридичними особами в разі порушення ними вимог законодавства в галузі охорони земель;
здійснення контролю за використанням коштів, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, пов'язаних з вилученням (викупом) земельних ділянок;
економічне стимулювання раціонального використання та охорони земель відповідно до закону;
вирішення інших питань у галузі охорони земель відповідно до закону.
Стаття 10. Повноваження районних рад у галузі охорони земель
До повноважень районних рад у галузі охорони земель на території району належать:
забезпечення реалізації державної політики щодо використання та охорони земель;
участь у реалізації регіональних програм щодо використання та охорони земель, підвищення родючості ґрунтів;
координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів у галузі охорони земель;
організація землеустрою та затвердження документації із землеустрою щодо охорони земель відповідно до закону;
вирішення інших питань у галузі охорони земель відповідно до закону.
Стаття 11. Повноваження районних у містах рад у галузі охорони земель
Повноваження районних у містах рад у галузі охорони земель визначають міські ради.
Стаття 12. Повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі охорони земель
До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі охорони земель на території сіл, селищ, міст належать:
розробка, затвердження і реалізація цільових програм та документації із землеустрою щодо охорони земель відповідно до закону;
установлення обмежень (обтяжень) у використанні, тимчасова заборона (зупинення) чи припинення використання земельної ділянки громадянами та юридичними особами в разі порушення ними вимог законодавства в галузі охорони земель;
здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності;
економічне стимулювання раціонального використання та охорони земель відповідно до закону;
вирішення інших питань у галузі охорони земель відповідно до закону.
Стаття 13. Повноваження Кабінету Міністрів України в галузі охорони земель
До повноважень Кабінету Міністрів України в галузі охорони земель належать:
реалізація державної політики в галузі використання та охорони земель;
розроблення і забезпечення виконання загальнодержавних програм використання та охорони земель;
розробка і затвердження в межах своїх повноважень нормативно-правових актів у галузі охорони земель;
установлення порядку проведення моніторингу земель;
координація діяльності органів виконавчої влади в галузі охорони земель;
вирішення інших питань у галузі охорони земель відповідно до закону.
Стаття 14. Повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим у галузі охорони земель
До повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим на території республіки в галузі охорони земель належать:
забезпечення реалізації державної політики в галузі використання та охорони земель;
участь у розробленні та забезпеченні виконання загальнодержавних та республіканських програм у галузі охорони земель;
здійснення контролю за використанням коштів, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, пов'язаних з вилученням (викупом) земельних ділянок;
координація здійснення землеустрою і державного контролю за використанням та охороною земель;
вирішення інших питань у галузі охорони земель відповідно до закону.
